У цей день згадують трагічні події 1944 року, коли корінний кримськотатарський народ радянська влада вислала за межі Кримського півострова до Центральної Азії.

З 18 травня 1944 року близько 200 тис. кримських татар депортували з рідного півострова, а за кілька днів увесь народ був позбавлений Батьківщини.

Нелюдський акт депортації призвів до численних жертв. В ешелонах смерті, у місцях спецпоселень загинули тисячі безневинних людей. Було знищено цілі родини. Так, за офіційними даними, майже половина кримських татар померли від голоду та хвороб у дорозі чи на засланні.

Починаючи з 1994 року в Україні 18 травня є Днем скорботи і пам’яті жертв депортації кримських татар, а з 2016 року – День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, згідно з постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року «Про визнання геноциду кримськотатарського народу».

Анексія Криму російською федерацією у лютому 2014 року актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права. Вже 20 березня Верховна Рада України ухвалила Постанову № 1140-18 «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнавала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.

Нині, з початком повномасштабної агресії росії проти України, виникають нові виклики. Це стосується і новоокупованих територій у Херсонській та Запорізькій областях, куди після початку тимчасової окупації Криму переселилися багато кримських татар.

Вшанування на загальнодержавному рівні пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу та демонстрація солідарності в боротьбі за відновлення їхніх прав набули важливого українського та міжнародного значення.

Біль кримськотатарського народу – наш спільний біль. Ми ніколи не забудемо і не пробачимо терор радянського режиму. Віримо – жахливі воєнні злочини, вчинені в нашій країні терористичними військами російської федерації, матимуть покарання.