Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Питання-відповіді:
1. При здійсненні яких операцій ( по пов’язаних з реалізацією товарів) СГ має право не застосовувати РРО?
Відповідь: Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно із ст. 2 Закону розрахункова операція – це розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Пунктом 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 із змінами і доповненнями (далі – Положення) , передбачено, що позареалізаційні надходження – це надходження від операцій, що безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.
Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства (п.п. 3.3 Положення).
Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок та веденням книг обліку розрахункових операцій, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть (п.п. 4.2 п. 4 Положення).
Враховуючи викладене вище, при здійсненні операцій, безпосередньо не пов’язаних з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження, реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книжки не застосовуються.
При цьому юридичні особи проводять зазначені операції з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку.
2. Чи вважається автомат з продажу товарів (послуг) РРО?
Відповідь: Відповідно до статті 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями автомат з продажу товарів (послуг) - реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості та створює контрольну стрічку в електронному вигляді.
3. Чи повинен СПД (ФО та ЮО на загальній системі оподаткування) здійснювати реалізацію у кіоску, палатнках, павільонах, приміщенях контейнерного типу та магазинах на території ринку із застосуванням РРО?
Відповідь: Відповідно до п.1 ст.9 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із змінами і доповненнями, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Згідно з п.3 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року №1336 із змінами і доповненнями без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій може здійснюватися:
- роздрібна торгівля на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу).
При реалізації продукції власного виробництва на ринках та ярмарках через розташовані на них стаціонарні магазини, кіоски, палатки, павільйони, приміщення контейнерного типу застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов’язкове.
4. Чи необхідно реєструвати РРО на кожен об’єкт господарювання, якщо підприємство має декілька об’єктів господарювання на одну адресу, але різні приміщення (торгівля, надання послуг)?
Відповідь: Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами і доповненнями суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Згідно з статті 2 Закону місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари та зберігаються отримані за реалізовані товари готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Отже, суб’єкти господарювання зобов’язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій на кожному місці проведення розрахунків.
5. Який строк служби РРО?
Відповідь: Відповідно до пункту 2 Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 року №601 із змінами і доповненнями, строк служби — строк, протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність реєстратора розрахункових операцій, у тому числі комплектувальних виробів та його складових частин, збереження інформації у фіскальній пам’яті за умови дотримання користувачем вимог експлуатаційних документів. Строк служби реєстраторів розрахункових операцій встановлює виробник цієї продукції.
У випадку якщо виробником (постачальником) не встановлено строку служби (а це здебільшого стосується старих моделей касових апаратів), слід керуватися нормою щодо семирічного з моменту введення в експлуатацію, але не більше дев’яти років від дати випуску, строку служби апарата.
6. Чи має право ЮО, яка злдає в оренду нерухоме майно (приміщення) отримавати орендні платежі в касу підприємства?
Відповідь: Порядок проведення розрахунків суб’єктами господарювання у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюється Законом України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із змінами і доповненнями (далі - Закон).
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Разом з тим, п. 1 ст. 9 Закону надає право суб’єкту господарювання не застосовувати реєстратор розрахункових операцій при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Відповідно до затвердженого наказом Держстандарту від 30.12.97 N 822 Державного класифікатора продукції та послуг (ДК 016-97), який є складовою частиною Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної інформації, здавання під найм (в оренду) приміщень відноситься до сфери послуг. Державний класифікатор продукції та послуг призначено для використання органами центральної та місцевої державної виконавчої влади, фінансовими органами, органами статистики та всіма суб’єктами підприємницької діяльності (юридичними та фізичними особами) в Україні.
Враховуючи вищенаведене, норми п. 1 ст. 9 Закону можуть застосовуватись при наданні послуг юридичними особами, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, за умови проведення розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. У разі недотримання цієї умови, необхідно застосовувати реєстратор розрахункових операцій.
7.Яким чином здійснюється повернення готівки, яка була перерахована СГ в безготівковій формі?
Відповідь: Відповідно до п.1 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому режимі реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках передбачених Законом та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Згідно із ст.2 Закону № 265 розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (не надану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Згідно із п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 із змінами та доповненнями, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Таким чином, якщо передоплата за товар (послуги) здійснювалась у безготівковій формі, то повернення коштів за не отриманий товар (не надану послугу) здійснюється у безготівковій формі через установу банку або у разі готівкової форми розрахунків чи застосування банківської платіжної картки – із застосуванням РРО з оформленням відповідного розрахункового документа.
8. Чи має право підприємство зберігати кошти у сейфі поруч з РРО до моменту їх інкасації?
Відповідь: Відповідно до ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» із змінами та доповненнями (далі - Закон) місце проведення розрахунків — місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО), а у випадку використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (п.13 ст.3 Закону).
Згідно із п. 6 розділу III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 № 417 (далі – Порядок), внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.
Не проводиться через РРО видача готівки, не пов’язана з проведенням розрахунків, якщо така видача здійснюється після виконання Z-звіту до реєстрації першої розрахункової операції та (або) до виконання операції «службове внесення».
Отже, у випадку якщо підприємство не має можливості зберігати всю суму готівкових коштів у ящику реєстратора, частину готівки можна зберігати в сейфі за умови його знаходження на місці проведення розрахунків. При цьому сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків (у ящику РРО та сейфі) має відповідати сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора.
З метою уникнення непорозумінь з контролюючими органами бажано обумовити таку ситуацію у внутрішньому наказі по підприємству, в якому слід зазначити, що в сейфі, розміщеному на місці проведення розрахунків, має зберігатися лише виручка від реалізації з використанням РРО.
9. Чи має право турагент проводити розрахунки без застосування РРО?
Відповідь: Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон №265) реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України від 15 вересня 1995 року №324/95-ВР „Про туризм” (далі - Закон №324), туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об’єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).
Статтею 5 вказаного Закону №324 учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.
Суб’єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність є:
туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;
туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність.
Враховуючи викладене вище, норма пункту 1 статті 9 Закону №265 поширюється на суб’єктів господарювання (юридичних осіб), які здійснюють операції з розрахунків за туристичні послуги.
10. Чи має право СГ (ЮО та ФОП на загальній системі оподаткування),які здійснюють продаж вин столових за готівку не застосовувати РРО?
Відповідь: Відповідно до п.1 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Разом з тим, ч. сьомою ст.15 прим. 3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами передбачено, що продаж вин столових здійснюється без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням книжок та книг обліку розрахункових операцій.
Враховуючи викладене, суб’єкти господарювання можуть здійснювати розрахункові операції при продажу вин столових без використання реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.
11. Чи зобов’язані СГ застосовувати РРО при здійсненні розрахунків у безготівковій формі через установи банку?
Відповідь: Відповідно до п.1 та п.12 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно із п.1.4 гл.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 із змінами та доповненнями, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Згідно із п.12 ст.9 Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Отже, при здійсненні розрахункових операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) застосування реєстратора розрахункових операцій є обов’язковим.
При здійсненні розрахунків у безготівковій формі через установи банку реєстратор розрахункових операцій не застосовується.
12. Який порядо розрахунку ліміту залишку готівки в касі підприємств, які працюють за договорами комісії
Відповідь: Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постанов Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за №40/10320 із змінами і доповненнями (далі - Положення), касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов’язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.
При цьому вся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися, а суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах (п. 2.6 Положення).
Згідно з п. 5.3 Положення, ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку відповідного середньоденного показника надходжень готівки до каси або її видачі з каси. У разі встановлення підприємством ліміту каси на підставі показника середньоденного надходження готівки до каси в основу розрахунку включаються обсяги готівкової виручки, що є сумою фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційних надходжень, до складу яких відносяться надходження від операцій, що безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), включаючи повернення невикористаних підзвітних сум та інші надходження (п. 1.2 Положення).
Таким чином, якщо готівка від покупців за реалізовані товари (що належать комітенту), яка надійшла до каси підприємства, що здійснює діяльність за договорами комісії, має своєчасно і в повній сумі оприбутковуватися в касі такого підприємства та включатися до ліміту каси, розрахованого на підставі показника середньоденного надходження готівки до каси підприємства.
13. Чи передбачена відповідальність при здійсненні розрахунків через зареєстрований РРО з використання POS-терміналу. Який не поєднаний (з’єднаний) з РРО?
Відповідь: Згідно із ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із змінами та доповненнями (далі - Закон) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1 ст.З Закону), видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.2 ст.З Закону).
Згідно зі ст. 2 Закону розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
У разі застосування при проведенні розрахунків з використанням платіжної картки платіжного терміналу, з’єднаного або поєднаного з РРО, касовий чек повинен додатково містити обов’язкові реквізити, визначені у пп. 3.6 п.З Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.01 за № 105/5296 із змінами та доповненнями.
Отже, при здійсненні розрахунків з використанням РОS-терміналу суб’єкт господарювання повинен проводити розрахункові операції через РРО із роздрукуванням розрахункових документів.
Відповідальність за непроведення розрахункових операцій через дане порушення передбачена п.1 ст.17 Закону.
14. Яка передбачена відповідальність у разі невиконання друку контрольної стрічки або її не зберігання протягом встановленого терміну?
Відповідь: Відповідно до п. 10 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із змінами та доповненнями (далі – Закон №265), передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема, друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.
Згідно з п. 5 ст. 17 Закону №265 у разі, якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Окрім того, відповідно до ст. 26 Закону №265 посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг за порушення вимог цього Закону притягуються органами державної податкової служби України до адміністративної відповідальності згідно з законом.
Статтею 155 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року №8073-Х із змінами та доповненнями (далі – КУпАП) передбачено, що порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 155 прим.1
КУпАП розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів відповідно до ст. 221 КУпАП.
Таким чином, у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі до суб’єктів господарювання за рішенням органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Окрім того, вказані правопорушення тягнуть за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
15.Яка відповідальність передбачена за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі підприємства?
Відповідь: Відповідно до ст.1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” із змінами і доповненнями, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується штрафна санкція у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
16.Чи передбачена відповідальність, якщо підприємством не встановлено ліміт каси?
Відповідь: Відповідно до абзацу першого пункту 5.8 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005р. за №40/10320 із змінами і доповненнями, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до обслуговуючого відділення банку, вважається понадлімітною.
Згідно із абзацом 2 статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами і доповненнями у разі перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах, до підприємства застосовується фінансова санкція у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
17. Як оприбуткувати іноземну валюту в касу СГ?
Відповідь: Національний банк України відповідно до повноважень, наданих йому статтею 33 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV „Про Національний банк України” із змінами та доповненнями (далі – Закон), визначає порядок ведення касових операцій для підприємств і організацій. На сьогодні такий порядок визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 N 637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.05 за N 40/10320 із змінами та доповненнями (далі - Положення).
Вимогами Положення передбачено ведення підприємствами касових операцій та їх відображення в касовій книзі лише в національній валюті України.
Разом з тим, в листі Національного банку України від 27.01.06 №11-113/353-954 зазначено, що враховуючи вимоги статті 5 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” щодо ведення підприємствами бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності у грошовій одиниці України - гривні та з метою дотримання чинного законодавства України щодо повноти оприбуткування готівки в касі підприємства для обліку операцій в іноземній валюті може застосовуватися окрема книга, в якій відповідні суми можуть відображатися як у гривні, так і в іноземній валюті.
За більш детальним роз’ясненням з цього питання необхідно звертатись до Національного банку України.
18. Чи притягуються до адміністративної відповідальності посадові особи СГ за порушення правил ведення касових документів ( виправлення, помилкові записи, відсутність обов’язкових реквізитів)?
Відповідь: Відповідно до пп. 3.10 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 зі змінами та доповненнями прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп’ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.
У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється.
Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання.
Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються.
Статтею 163 прим.15 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами та доповненнями (далі - КУпАП) визначено відповідальність за порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, яке тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, -
тягне за собою накладення штрафу від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи викладене вище, КУпАП не передбачено адміністративної відповідальності за порушення правил ведення касових документів.
19. Чи передбачено штрафні фінансові санкції за перевищення граничних сум розрахунків готівкою та яка відповідальність фізичних осіб за зазначене порушення?
Відповідь: Відповідно до п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
Обмеження, установлене в абзаці першому цього пункту, стосується також розрахунків під час оплати за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівкових коштів, одержаних за допомогою електронного платіжного засобу.
Пунктом 1 Постанови Правління Національного банку України від 06 червня 2013 року № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» встановлено граничну суму розрахунків готівкою:
підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10000 (десяти тисяч) гривень;
фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150000 (ста п’ятдесяти тисяч) гривень;
фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150000 (ста п’ятдесяти тисяч) гривень.
Статтею 163 прим. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП) передбачено, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів –
тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, -
тягне за собою накладення штрафу від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи викладене вище, чинним законодавством визначено лише адміністративну відповідальність за перевищення граничної суми розрахунків готівкою, яка застосовується як до фізичної особи – підприємця (посадових осіб юридичної особи) – платника готівки, так і до фізичної особи – підприємця (посадових осіб юридичної особи), яка приймає готівку.
При цьому, відповідальність фізичних осіб за перевищення граничних сум розрахунків готівкою чинним законодавством не передбачено.
20. Яка відповідальність передбачена у разу невідповідності даних розрахункових документів, що підтверджують здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти , даним їх других примірників або даним фіскального чеку?
Відповідь: Відповідно до п.3 ст.18 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами і доповненнями (далі - Закон) до уповноважених банків та суб’єктів господарювання (далі - СГ), що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовується фінансова санкція у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невідповідності даних розрахункових документів, що підтверджують здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, даним їх других примірників та/або даним фіскального звіту.
Згідно з ст.26 Закону посадові особи уповноважених банків та СГ, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками з операцій купівлі-продажу іноземної валюти, притягуються до адміністративної відповідальності органами ДПС України.
Статтею 155 прим.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами і доповненнями (далі – КупАП)) передбачено, що у разі невідповідності даних розрахункових документів, що підтверджують здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, даним їх других примірників та/або даним фіскального звіту тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб уповноважених банків або суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками з операцій купівлі-продажу іноземної валюти, - від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторні порушення, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, від шести до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб уповноважених банків або суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками з операцій купівлі-продажу іноземної валюти, - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст.155 прим.1 КупАП розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів відповідно до ст.221 КупАП.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві