Головна  →  Про район  →  Історична Довідка
 Історична Довідка

   Iсторiя Печерського району Києва неподiльно пов'язана власне з виникненням i розбудовою столицi України. Обiймаючи терени iсторичних мiсцевостей i урочищ на правому березi Днiпра, сучасний Печерський район увiбрав у себе Перевiсище-Хрещатик, Липки, Києво-Печерськ, Угорське, Аскольдова могила, Берестове, Наводничi, Звiринець, Видубичi, Верхню Теличку, Саперну Слобiдку, гори Лису, Чорну, Багринову, долини Клова i частково Либедi. Вже один перелiк цих назв дихає сивою давниною. Над Днiпром, поблизу урочища Угорське, 882 р. Олег забив київських князiв Аскольда i Дiра i став владарювати в Києвi, мовивши: "Це буде мати мiст руських". Князь Володимир Святославич 988 р. запровадив в Українi - Руси християнство, спорудив першi храми. На мiсцi хрещення киян височить пам'ятник-колона. 

   А згодом, 1051 р ченцi Антонiй i Феодосiй заснували у викопаних поблизу княжого села Берестового печерах православний монастир - майбутню Києво-Печерську Успенську лавру. Звiдси i пiшла назва району. Крiм лаврських, вiдомi ще не менш древнi Звiринецькi печери та iншi печери на теренi району. 

   Першi мурованi споруди в районi з'явилися ще в XI ст. в Печерському монастирi. Слава його поширилася на весь православний свiт, вiдтак Київ став величезним притягальним центром i виникла приказка "Язик до Києва доведе" - на прощу, на Печерськ, де при монастирi вже в XII ст. iснувало значне поселення.

   Збiгав час. Наприкiнцi XVII ст. Печерське мiстечко стає вiйськово- адмiнiстративним центром Києва. Гетьман Iван Самойлович починає спорудження земляної фортецi, а згодом гетьман Iван Мазепа зводить обороннi мури з вежами, церквами довкола лаври, дає великi кошти на церковне будiвництво. Полковники Вiйська Запорiзького також надають кошти на розбудову й прикрашення Печерського, Микiльського, Видубицького на розвиток української нацiональної культури; її поширювали i лаврська школа, лаврськi друкарня та iконописна майстерня. Рiзнопланове значення Печерська зростає впродовж наступних часiв. У серединi XVIII ст. тут зводяться Царський (Маріїнським) та Кловський палаци, будинок київських генерал-губернаторiв, мурованi брами й пороховi льохи, вдосконалюються фортифiкацiйнi споруди Печерської фортецi. Наприкiнцi XVIII ст. напроти лаври будується величезний арсенал з жовтої київської цегли. Зелену глину для випалення цiєї цегли видобували тут-таки, на схилах Днiпра i Либедi, i тi цегельнi стали першими промисловими пiдприємствами району. З такої ж цегли побудовано згодом всю нову Печерську фортецю на величезному теренi плато - Василькiвське та Госпiтальне укрiплення, казарми, обороннi вежi, мури, новий арсенал, а ще - iнститут шляхетних дiвчат, бики Ланцюгового мосту через Днiпро.

   З розвитком капiталiзму швидко зростає й розбудовується Київ. У XIX ст. виникає вулиця Хрещатик, i старий Київ зливається з Печерськом. Утворюються характернi дiлянки забудови й розселення киян. Дiловий Хрещатик - банки, контори, бiржа. Аристократичнi Липки - розкiшнi особняки царської адмiнiстрацiї та заможних киян. Надднiпрянськi сади. Напiввiйськовий, напiвцерковний Печерськ, з єдиним промисловим пiдприємством - заводом "Арсенал". Мiщанський Звiринець, Саперна Слобiдка, монастирi, кладовища та просто гаї, урoчища на горах та в ярах. Мiсце страт - Лисогiрський форт. На зламi ХIХ-ХХ ст. на теренi сучасного Печерського району вже дiяли мiський Музей старовини й мистецтв, зали Дворянського та Купецького зiбрань, iподром.
   Пiд час першої свiтової вiйни Печерськ швидко мiлiтаризується: розширюється арсенал, зводяться вiйськовi училища, прокладаються залiзничнi колiї до всiх вiйськових об'єктiв. Визвольнi змагання 1917-1920 рр. роблять Печерський район ареною братовбивчих бойових дiй, а каральнi органи кожної протиборствуючої сторони обирають за свiй осiдок панськi Липки.

     Нове пiднесення переживає Печерський район пiсля 1934 р., коли з переведенням столицi України з Харкова до Києва в Липках розмiстилися урядовi заклади. Водночас було знищено безлiч пам'яток культової архiтектури, кладовище "Аскольдова могила". В 30-i роки споруджено Верховну Раду, гiгантський будинок НКВС (нинi - Кабiнет Мiнiстрiв), клуби, школи, дитячi садки та ясла, численнi житловi будинки, стадiон "Динамо", набережну Днiпра.

    Друга світова війна завдала страшних ран Печерську, як і всьому місту.  У повоєннi роки одними з перших масово були забудованi котеджами околицi - Старонаводницька вулиця, потiм почалося масове будiвництво багатоповерхових житлових будинкiв у пiвденнiй частинi району - вулиць Бастiонна, Кiквiдзе, бульвару Дружби народiв. У 60-i роки прокладено й забудовано бульвар Лесi Українки та прилеглi вулицi. В старовинному Аносовському саду 1957 р. влаштовано парк Слави з обелiском i Вiчним вогнем над Могилою Невiдомого Солдата та з 34 могилами героїв, що полягли в боях за Київ у 1941 та 1943 рр. Парк Слави за усталеною традицiєю став мiсцем загальномiських урочистостей у День Перемоги. В 1981р. був урочисто вiдкритий Меморiальний комплекс "Український державний музей iсторiї Великої Вiтчизняної вiйни 1941 - 1945рр". На березi Днiпра встановлено пам'ятний знак заснуванню Києва. В 75-у річницю голодомору відкрито „Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні” - Національний музей про цю страшну сторінку  доби тоталітаризму. Печерський район пам’ятає все, що було в історії, - героїчне і трагічне...

 

ФОТОГАЛЕРЕЯ:  Пам'ятки архітектури... Історичні фотографіі
Версiя для друку