Податок на додану вартість. Актуальні питання.
1. Як визначається місце постачання товарів?
Відповідь: Відповідно до п. 186.1 ст. 186 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) місцем постачання товарів є:
а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. ”б” і ”в” цього пункту);
б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;
в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Згідно з пп. 186.1.1 п. 186.1 ст. 186 р. V ПКУ якщо постачання товарів здійснюється для споживання на борту морських та повітряних суден або у поїздах на ділянці пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, місцем постачання вважається пункт відправлення пасажирського транспортного засобу.
Ділянкою пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, вважається ділянка, на якій відбувається таке перевезення без зупинок за межами митної території України між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського транспортного засобу.
Пункт відправлення пасажирського транспортного засобу - перший пункт посадки пасажирів у межах митної території України, у разі потреби - після зупинки за межами митної території України.
Пункт прибуття транспортного засобу на митній території України - останній пункт на митній території України для посадки/висадки пасажирів на митній території України.
2. Як визначається місце постачання телекомунікаційних послуг?
Відповідь: Відповідно до пп.„д” п.186.3 ст.186 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями місцем постачання телекомунікаційних послуг, а саме: послуг, пов’язаних з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв’язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.
3. Який порядок оподаткування постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном?
Відповідь: Підпунктом „б” п.185.1 ст.185 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пп.186.2.1 п.186.2 р. V ПКУ, місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном, а саме:
а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;
б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;
в) послуг, пов’язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;
г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов’язані з рухомим майном.
Таким чином, якщо платником ПДВ постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном, здійснюється на митній території України, то такі послуги підлягають оподаткуванню на загальних підставах за основною ставкою, у разі, постачання даних послуг за межами митної території України - такі послуги не підпадають під об’єкт оподаткування.
4. За яких умов платник ПДВ може вибрати касовий метод податкового обліку?
Відповідь: Згідно із пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.
Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов’язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку (п.187.10 ст.187 ПКУ).
Крім цього, датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом (п.187.7 ст.187 ПКУ).
Також, за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб’єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 ПКУ (п.187.1 ст.187 ПКУ).
5. Чи зобов’язаний нерезидент коригувати податковий кредит, сформований при ввезенні (імпорті) товару у разі зменшення ціни на товар нерезидентом?
Відповідь: Відповідно до п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПКУ) базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до р. III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг
(у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених)
латником податку за ставкою, встановленою
п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Враховуючи те, що сума ПДВ, яка сплачується при імпорті товарів, визначається виходячи із їх митної вартості, платник податку має право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв’язку з імпортом товарів за умови подальшого використання цих товарів у межах господарської діяльності.
У разі зменшення нерезидентом ціни на імпортований товар податковий кредит коригуванню не підлягає.
6. Чи потрібно здійснювати коригування податкових зобов’язань постачальником , якщо при отриманні покупцем товарів встановлено їх нестачу?
Відповідь: Згідно із п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару регламентовані ст. 670 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV (далі - ЦКУ). Відповідно до ч. 1 цієї статті, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
При цьому на виконання ч. 1 ст. 688 ЦКУ покупець зобов’язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
У разі невиконання покупцем цього обов’язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов’язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Згідно із п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за
№ 185/24962, у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань відповідно до ст. 192
р. V ПКУ постачальник товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.
Враховуючи викладене, якщо при отриманні покупцем товарів встановлено їх нестачу понад норми природного убутку та повідомлено про це постачальника, то постачальник таких товарів має скласти розрахунок коригування до відповідної податкової накладної та направити його покупцю, якщо визнає претензію покупця щодо такої нестачі та не прийме рішення про передання кількості товару, якої не вистачає. На підставі підписаного обома сторонами розрахунку коригування постачальник товарів має право відкоригувати податкові зобов’язання, а покупець - податковий кредит.
7. Як оподатковуються ПДВ операції з ввезення товарів у митному режимі реімпорту?
Відповідь: Згідно з п.206.3 ст.206 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) операції із ввезення товарів у митному режимі реімпорту звільняються від оподаткування, крім операцій із ввезення відповідно до п.3 ч. другої ст.78 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі - МКУ), що оподатковуються податком за ставкою, визначеною пп.194.1.1 п.194.1 ст.194 ПКУ.
Пунктом 3 ч. другої ст.78 МКУ передбачено, що у митний режим реімпорту можуть бути поміщені, товари, які були поміщені у митний режим експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у режим експорту, або з інших обставин, що перешкоджають виконанню цього договору, якщо ці товари:
а) повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у митному режимі експорту;
б) перебувають у такому самому стані, в якому вони оформлені у митний режим експорту, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.
8. Чи має право платник ПДВ формувати податковий кредит на підставі тимчасових митних декларацій?
Відповідь: Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України.
У разі ввезення товарів на митну територію України датою виникнення податкових зобов’язань є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПКУ).
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ.
Згідно з пунктом 1 статті 248 глави 39 Митного кодексу України (далі - МКУ) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов’язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації (пункт 1 статті 260 глави 39 МКУ).
Відповідно до пункту 201.12 статті 201 ПКУ у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Враховуючи зазначене, у разі здійснення операцій із ввезення на митну територію України товарів формування податкового кредиту з податку на додану вартість проводиться на підставі митної декларації (в тому числі тимчасової), оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).
9. Чи підлягає оподаткуванню ПДВ компенсація орендарем земельного податку?
Відповідь: Підпунктом «б» п. 185.1 ст. 185 р. V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Відповідно до п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 р. І ПКУ постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Згідно з п. 188.1 ст. 188 р. V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій – не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 р. І ПКУ) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.
Таким чином, у разі якщо орендар відшкодовує земельний податок орендодавцю згідно з умовами договору оренди нежилого приміщення, то таке відшкодування вважається частиною оплати вартості послуг оренди, є складовою частиною операції з постачання послуг і, відповідно, є об’єктом оподаткування ПДВ.
10. Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операції з виплати страхових платежів?
Відповідь: Згідно з пп.196.1.3 п.196.1 ст.196 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Відповідно до ст. 9 Закону України від 7 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування» зі змінами та доповненнями страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Тобто, оскільки надання послуг із страхування і перестрахування не є об’єктом оподаткування, то виплата страхових платежів також не є об’єктом оподаткування ПДВ та операція з отримання таких страхових платежів чи операція з їх виплати не змінює суму податкового кредиту або податкових зобов’язань ані у застрахованої особи, ані у страхової компанії (страховика).
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві