НАСИЛЬСТВО ЩОДО ЖІНОК

«За закритими дверима, вдома, жінки стають жертвами домашнього насильства. Та коли кривдниками є їхні партнери чи найближчі родичі, жінки соромляться і бояться жалітися на це, тим більше, що коли вони це роблять, до їхніх скарг рідко ставляться серйозно».

Насильство щодо жінок – це порушення прав людини. Права людини – це не лише закони і зобов’язання. Це обіцянка рівності і того, що усім нам належать ті самі права. Насильство щодо жінок – це прірва, яка пролягає між цією обіцянкою і волею урядів, місцевої влади, релігійних лідерів, громадських діячів та провідних підприємців дотримуватися її.

В листопаді 2006 року Міжнародна Амністія презентувала спеціальну доповідь по Україні «Насильство в сім‘ї: звинувачуючи жертву». Ця доповідь була підготовлена дослідницьким відділом Міжнародної Амністії по Європі та Центральній Азії за результатами моніторингу дотримання прав жінок в Україні.

Міжнародна Амністія переконана, що для подолання насильства в сім’ї та введення дієвої системи захисту для жінок, необхідні сильна політична воля, рішучі системні заходи, які базуються на довготривалій фінансовій підтримці з боку уряду. Організація вітає ініціативу Ради Європи звернути увагу на цю болючу для кожного суспільства проблему та звертається до кожної держави члена Ради Європи так само як і до українського уряду із закликом розгорнути широку кампанію проти насильства в сім’ї.

Міжнародна Амністія не вважає, що насильство в сім’ї є особливістю лише України, чи є більш поширеним в Україні, ніж в інших країнах світу. Насильство щодо жінок має глобальне розповсюдження, але не є неминучим. Небезпека, зокрема й для України, полягає в тому, що насильство сприймається як цілком нормальна частина стосунків між чоловіком і жінкою, або ж виправдовується ревнощами, захистом гідності або культурними чи релігійними традиціями. Суспільство приховує факт існування цієї проблеми, жертви не знаходять не лише допомоги, але й співчуття.

Міжнародна Амністія вважає, що жодна така причина, чи будь-які інші, ніколи не можуть виправдати насильства над жінками. Стандарти права наголошують, що насильство над жінками є серйозним порушенням прав людини.

Міжнародна Амністія знайшла докази широко розповсюдженого дискримінаційного ставлення до жінок з боку суспільства. Залишається лише сподіватися, що реалізація нового Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей для жінок та чоловіків», буде ефективним.

Не існує повної статистики щодо кількості жінок, які потерпають від насильства з боку своїх партнерів, але існує багато чинників, що свідчать про поширеність цієї проблеми.

Існують докази того, що набагато більша кількість жертв насильства не звертається до міліції, чи навіть до своїх близьких родичів.

Насильство щодо жінок у родині може набувати різних проявів, від позбавлення жінки економічно необхідних ресурсів, через вербальне та психологічне насильство, до побоїв, сексуального насильства або навіть убивства.

Насильство в сім’ї є не лише порушенням прав людини, воно було визнано одним з головних «змушуючих» факторів, які штовхають жінку до тенет торгівців людьми.. Працівниці Жіночого консультаційного центру, НУО яке підтримує гарячу лінію для потенційних жертв торгівлі людьми у М.Дніпропетровську, повідомили представникам Міжнародної Амністії, що близько 50 % жінок постраждалих від торгівлі людьми, з якими вони працювали, були жертвами насильства в сім’ї до того, як вони поїхали закордон.

Що таке насильство щодо жінок?

Конвенція ООН про викоренення насильства щодо жінок визначає насильство щодо жінок, як «будь-який акт тендерного насильства, яке призводить чи може призвести до фізичної, сексуальної або психологічної шкоди чи страждань жінок, в тому числі погрози здійснити такі акти, змушування чи примусове позбавлення свободи, здійснювані публічно або в приватному житті».

В Україні, як і в інших країнах, жінки, що постраждали від насильства в сім’ї, рідко звертаються в міліцію зі скаргою з власної ініціативи. Для порушення кримінальної справи необхідно, щоб жертва подала офіційну заяву. Серед причин того, чому жінки не звертаються в міліцію, є терпимість у відношенні до насильства, страх помсти з боку жорстоких партнерів, відчуття власної вини, страх зганьбити сім’ю, занижена самооцінка, а також фінансова залежність. Проте навіть тоді, коли жертви насильства в сім’ї все ж подають заяву до міліції про факт насильства в сім’ї, вони зазнають значних перешкод у намаганні покарати винуватців. У деяких випадках неадекватні санкції щодо винуватців стримують жінок від звернення до міліції, в інших випадках їм стає відомо, що міліція відповідає неадекватно або є корумпованою.

Ефективними шляхами подолання насильства в сім’ї є досягнення рівності жінок і чоловіків та подолання гендерних стереотипів. Проте, жінки повинні бути проінформовані про їхні права та знати можливості , що надаються жертвам насильства в сім’ї.

„Це трапляється не десь там, а тут, поряд з нами. Це трапляється не з іншими, а з Вами, з Вашими друзями і з Вашою родиною. Доки усі ми, як чоловіки, так і жінки, не скажемо: ”Ні, я не дозволю, щоб це ставалося”, - насильство не припиниться.