Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування:

1. Який нормативний документ визначає форму звітності з ЄСВ?

Відповідь: відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну України від 14.04.15 року   № 435, (чинний із 30 квітня 2015 року) звітність за формами, затвердженими цим Порядком, слід подавати з 1 червня – починаючи зі звіту за травень 2015 року.

 2. Чи звільняється від сплати ЄСВ працюючий на підприємстві пенсіонер за віком?

Відповідь: сплата єдиного внеску на обов’язкове державне соціальне страхування регулюється Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Згідно п. 2 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 працівники, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних особах, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання є платниками ЄСВ.

Платники ЄСВ зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати ЄСВ (п.1 частина 2 ст. 6 Закону № 2464).

Звільнення від сплати ЄСВ для працюючих на підприємстві пенсіонерів законодавством не передбачено.

 3. Який мінімальний та максимальний  розмір доходів, на який нараховується ЄСВ?

Відповідь: максимальний розмір доходів, на який нараховується єдиний соціальний внесок у 2015 році складає 20 706,00 грн., а мінімальний розмір доходів, на який нараховується ЄСВ складає 1 218,00 грн.

 4. Які роботодавці мають право на зниження ставки єдиного внеску?

Відповідь: На зниження ставки єдиного внеску мають право такі роботодавці:

- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за цивільно – правовими договорами (крім цивільно – правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Реєстру).

Застосування понижуючого коефіцієнта можливе тільки до ставок єдиного внеску, визначених частиною п’ятою ст. 8 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Тобто, роботодавці застосовують понижуючий коефіцієнт до розміру єдиного внеску, який визначається відповідно до класів професійного виробництва (від 36,76% - для І класу до 49,7% - для 67 класу) таких роботодавців. 

 5. Які передбачені штрафні санкції за несплату єдиного внеску та неподання звітності з єдиного внеску?

Відповідь: У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом № 2464, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 % своєчасно не сплачених сум (п. 2 частини одинадцятої ст. 25 Законом № 2464).

Крім того, на суму недоїмки нараховується пеня із розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

За неподання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності з єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом календарного року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом (крім порушень, вчинених до 01.01.2015 р.).

Отже, за порушення, що мали місце до 01.01.2015 р., штрафні санкції відповідно до п. 4 частини одинадцятої ст. 25 Закону № 2464 не застосовуються.

До порушень, що виникли з 01.01.2015 р., застосовуються штрафні санкції, визначені п. 7 частини одинадцятої вищезазначеної статті.

Порушення, вчинені до 01.01.2015 р., не можуть вважаться однотипними з порушеннями, вчиненими після 01.01.2015 р.

Повторним вважається порушення, вчинене платником єдиного внеску в межах року.

Рішення фіскального органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою та дванадцятою ст. 25 Закону № 2464, є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом 10 робочих днів, а також не повідомив у цей строк фіскальний орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.     

 6. Яким чином платнику ЄСВ - ФОП знятись з обліку в контролюючих органах у разі припинення підприємницької діяльності?

Відповідь: Законом України від 13 травня 2014 року № 1258-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців за заявницьким принципом» внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Зняття з обліку платників єдиного внеску – фізичних осіб – підприємців, здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 частини 1 ст. 5 Закону № 2464).

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою – підприємцем (частини 4 ст. 6 Закону № 2464).

При цьому останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (частина 8 ст. 9 Закону № 2464).

Платник єдиного внеску (фізична особа – підприємець) знімається з обліку після проведення перевірки (у разі її проведення) та здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску.

До реєстру страхувальників вносяться відповідні записи із зазначенням дати та причини зняття з обліку платника єдиного внеску.

Датою зняття з обліку платника єдиного соціального внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.

 7. Яку  форму звітності з ЄСВ платники єдиного внеску подають з червня 2015 року?

Відповідь: Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435  затверджено новий Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 23.04.2015 року № 460/26905.

В червні 2015 року звітність за травень 2015 року, платники повинні подавати в порядку та за формами, затвердженими наказом Мінфіну № 435.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ”Про оплату праці”.

 8. Чи може роботодавець не допустити працівників ДФС України до перевірки з ЄСВ і за яких умов?

Відповідь: Посадові особи органу ДФС України повинні розпочати документальну виїзну перевірку з ЄСВ у порядку, визначеному п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. Тобто посадові особи органу ДФС України мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за умови пред'явлення або надіслання таких документів:

— направлення на проведення такої перевірки;

— копії наказу про проведення перевірки;

— службових посвідчень осіб, зазначених у направленні на перевірку.

Якщо ж документальна виїзна перевірка з ЄСВ є плановою, то має виконуватися і умова, встановлена п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України: платнику ЄСВ не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Якщо склад пред'явлених платнику ЄСВ документів не відповідає цьому переліку та вимогам п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, такий платник має право відмовити в допуску посадових осіб ДФС України до проведення перевірки.

 9. Що є базою нарахування єдиного внеску для підприємців-платників єдиного податку без використання праці найманих працівників?

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 7 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума  єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Отже, базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування без використання праці найманих працівників, є сума, визначена такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464 та не менше розміру мінімального страхового внеску.

 10. Яким чином нараховується та сплачується єдиний внесок з доходів, що одночасно отримуються фізичною особою від провадження незалежної професійної діяльності (адвокатська діяльність) та діяльності на спрощеній системі оподаткування?

Відповідно до підпункту 4 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300, визначено, що якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Таким чином, зазначена особа є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, як фізична особа – підприємець. 

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті  4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями  платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється у розмірі 34,7 відсотків визначеної пунктами 2 та 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску 

У разі бажання осіб, зазначених в абзаці першому цієї частини, брати участь на добровільних засадах у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,6 відсотка,  36,21 відсотка або 38,11 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску. 

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 для фізичних осіб - підприємців, платників єдиного податку, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. 

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464.

Отже, з метою уникнення подвійного нарахування єдиного внеску, фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування та при цьому здійснює незалежну професійну діяльність, реєструється у контролюючих органах як фізична особа - підприємець платник єдиного податку з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та нараховує єдиний внесок у розмірі 34,7 відс. бази нарахування єдиного внеску, а в разі укладання зазначеною особою з органами ДФС договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування 36,6 відсотка,  36,21 відсотка  або 38,11 відсотка. 

При цьому, базою нарахування єдиного внеску є сума доходу, отримана від незалежної професійної та підприємницької діяльностей.

 11. Які особливості нарахування єдиного внеску підприємцем  у разі використання праці найманих працівників на умовах трудового договору?

Відповідно до частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» фізичні особи - підприємці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту), є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Державна служба зайнятості інформує у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, про реєстрацію (зняття з реєстрації) трудового договору між фізичною особою - підприємцем або іншою фізичною особою та працівником не пізніше наступного робочого дня після її проведення (частина 5 ст. 5 Закону № 2464).

Умови оформлення трудового договору між роботодавцем та його найманим працівником (тривалість робочого часу, сума оплати праці, дотримання законодавства про оплату праці, інше) визначаються самою фізичною особою та центром зайнятості.

При використанні фізичною особою - підприємцем праці інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, ЄВ відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464 встановлюється у відсотках до визначеної бази нарахування ЄВ (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників ЄВ, з урахуванням видів їх економічної діяльності - від 36,76 до 49,7 відсотка.

 12. Хто надає фізичній особі – підприємцю довідку про суму сплаченого єдиного внеску для отримання допомоги по вагітності та пологах?

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування має право безоплатно отримувати від органів ДФС та Пенсійного фонду в межах їх компетенції інформацію, необхідну для виконання обов’язків, покладених на платника згідно з Законом № 2464, а також для підтвердження надходження до Пенсійного фонду сплачених платником сум єдиного внеску.

Таким чином, платник може звернутися до органу ДФС за основним місцем обліку з заявою в довільній формі щодо отримання довідки про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 121 Закону № 2464 Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 3 ст. 20 Закону № 2464 на кожну застраховану особу заводиться персональна облікова картка.

При цьому, пунктом 4 частини 1 статті 141 Закону № 2464 визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов’язані надавати безоплатно на вимогу застрахованих осіб інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру.

Враховуючи зазначене вище, ФОП може безоплатно отримати довідку про наявність  відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску в органах ДФС, а в органах Пенсійного фонду України – довідку про інформацію, що міститься у її персональній обліковій картці в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру. Довідка видається безоплатно на підставі поданої заяви платника.

 13. Який розмір єдиного внеску застосовують фізичні особи – підприємці у разі їх участі у добровільній системі загальнообов’язкового державного соціального страхування?

Відповідно до пункту  4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно абзацом другим частини 11 статті 8 Закону № 2464 у разі бажання осіб, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 брати участь на добровільних засадах: 

у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, ЄВ встановлюється у розмірі 36,6 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування ЄВ; 

у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, ЄВ встановлюється у розмірі 36,21 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування ЄВ. 

У разі бажання зазначених осіб бути застрахованими за всіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) ЄВ встановлюється у розмірі 38,11 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування ЄВ. 

Базою нарахування ЄВ для фізичних осіб - підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (абзац перший пункту  2 частини 1 статті 7 Закону № 2464). 

Для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування ЄВ є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (пункт 3 частини 1 статті  7 Закону № 2464).

Отже, у разі участі фізичної особи – підприємця у добровільній системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, ЄВ встановлюється у розмірі: 

36,6 відс. - у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

36,21 відс. - від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

38,11 відс. - за всіма видами (пенсійним, на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності).

При цьому, сума ЄВ не може бути більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464, та не менше за розмір мінімального страхового внеску за місяць (для фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування - за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

 14.Яким чином фізичній особі – підприємцю платнику ЄВ  знятись з обліку в контролюючих органах у разі припинення підприємницької діяльності?

Законом України від 13 травня 2014 року № 1258-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців за заявницьким принципом» внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Зняття з обліку платників єдиного внеску – фізичних осіб – підприємців, здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку. 

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою – підприємцем.

При цьому останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Платник єдиного внеску (фізична особа – підприємець) знімається з обліку після проведення перевірки (у разі її проведення) та здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску.

До реєстру страхувальників вносяться відповідні записи із зазначенням дати та причини зняття з обліку платника єдиного внеску.

Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС  у м. Києві