Шановні печеряни!

9 березня 1814 року Україна подарувала світові Генія, Поета, який відкрив буття українців, і завдяки якому скарби української душі повноводною рікою влилися у загальний потік людської культури. Вся його велика спадщина: поезія, проза, мистецтво, – усе пронизане любов’ю до рідної землі та її народу.

Тарас Григорович Шевченко заклав основи не лише української літератури, а й мови нашого народу, зробив нашу мову ще прекраснішою, барвистою, глибокою і багатогранною. Слова Великого Кобзаря про державу: «в своїй хаті своя правда, і сила, і воля», -  сьогодні актуальні як ніколи. Його твори, де він розмірковує над долею України, і наголошує, що кожному українцю треба жити інтересами Батьківщини, не шукати щастя на чужій стороні, «щоб не остався сиротою з святими горами Дніпро», - відповідають нашій дійсності.

Минуть віки, відшумлять класові битви, забудуться війни, а Шевченко – син cвого народу залишиться взірцем для нових поколінь.

Тож нехай вогонь душі великого Поета запалить у наших серцях іскру віри, надії, любові до рідної землі та українського слова.

Слава Україні!