1. Які нові критерії для зниження ставки єдиного внеску?

Відповідь: З 13.03.2015 р. набрав чинності Закон України від 02.03.2015 р. № 219 – VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці».

У 2015 році понижуючий коефіцієнт 0,4 (у 2016 році – 0,6) застосовується до ставки ЄСВ у разі виконання платником одночасно таких умов:

- база нарахування ЄСВ із розрахунку на одну застраховану особу у звітному місяці збільшилась на 20 % і більше порівняно із середньомісячною базою нарахування ЄСВ платника за 2014 рік;

- після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці становитиме не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;

- кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховано виплати, не перевищує 200% середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік. Ця умова не стосується осіб – підприємців і фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Коефіцієнт застосовується при нарахуванні зарплати фізичним особам як за основним, так і не за основним місцем роботи. При розрахунку коефіцієнта показники за 2014 рік визначаються на підставі звітності з ЄСВ. У разі застосування коефіцієнта необхідно зазначити про це у звіті.

Платник ЄСВ, який застосував коефіцієнт і не сплатив нарахований ЄСВ у встановлені строки, втрачає право у майбутньому застосовувати коефіцієнт до повної сплати виниклої заборгованості.    

2. Які роботодавці мають право на зниження ставки єдиного внеску?

Відповідь: На зниження ставки єдиного внеску мають право такі роботодавці:

- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за цивільно – правовими договорами (крім цивільно – правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Реєстру).

Застосування понижуючого коефіцієнта можливе тільки до ставок єдиного внеску, визначених частиною п’ятою ст. 8 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Тобто, роботодавці застосовують понижуючий коефіцієнт до розміру єдиного внеску, який визначається відповідно до класів професійного виробництва (від 36,76% - для І класу до 49,7% - для 67 класу) таких роботодавців. 

3. З якої дати подавати звіти з ЄСВ за новою формою?

Відповідь: З 01 червня 2015 року звіти за звітний період "травень 2015 року" подаються за новою формою згідно з Порядком  формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23.04.2015 року № 460/26905.

На підставі п.1 частини першої ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року  № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками ЄСВ є роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з підприємцем якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців).

4. Хто є платником єдиного соціального внеску під час виконання договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи?

Відповідь: Відповідно до абзацу другого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п. 1 ст. 1130 глави 77 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Ведення бухгалтерського обліку спільного майна може бути довірено одному з учасників (частина друга ст. 1134 Цивільного кодексу України).

Згідно абзацу шостого п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податків.

Таким чином, платником єдиного соціального внеску під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення ЮО є уповноважена особа – один з учасників такого договору про спільну діяльність без утворення ЮО, на якого згідно з умовами договору про спільну діяльність без утворення ЮО покладено обов’язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету.

5. Чи зобов’язані фізичні особи – підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, та особи, які проводять незалежну професійну діяльність, самостійно визначити базу нарахування єдиного внеску у разі, якщо ними не було отримано доходу за підсумками року?

Відповідь: Платники єдиного внеску відповідно до п. 4-5 частини першої ст. 4 Закону № 2464-VI є фізичні особи – підприємці та особи, які проводять незалежну професійну діяльність.

Абзацом першим п. 2 частини першої ст. 7 цього Закону встановлено, що базою нарахування єдиного внеску для осіб, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464-VI, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з абзацом другим п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464-VI у разі якщо особами, зазначеними у п. 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п. 5 частини першої ст. 4 вищевказаного Закону, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники мають право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої зазначеним Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, самостійне визначення бази нарахування єдиного внеску є виключно правом, а не обов’язком таких платників.

Застосувати зазначену норму особи, визначені п. 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п. 5 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ, матимуть можливість при нарахуванні єдиного внеску за 2015 р.

Самостійне визначення бази нарахування єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців, які застосовують загальну систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, було запроваджено з метою захисту прав таких осіб на зарахування до страхового стажу тих місяців, у яких не було отримано доходу (прибутку). 

6. Чи дозволяється передача платниками єдиного внеску своїх обов’язків з його сплати третім особам?

Відповідь: Передачу платниками єдиного внеску своїх обов’язків з його сплати третім особам заборонено, крім наступних випадків, передбачених законодавством, а саме:

- у разі ліквідації юридичної особи – платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є: ліквідаційна комісія – щодо юридичної особи – платника єдиного внеску, що ліквідується; та юридична особа – щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу – платника єдиного внеску, що ліквідується;

- у разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є: засновники або учасники юридичної особи – платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов’язаннями; та юридична особа – щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу – платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов’язання зі сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов’язки.

Водночас згідно з п. 87.7 ст. 87 Податкового кодексу України забороняється будь – яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюється на випадки, коди гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено Податковим кодексом України.

7. Як з 01.01.2015 року здійснювати нарахування єдиного внеску на заробітну плату (дохід) фізичним особам, які працюють за сумісництвом (неосновне місце роботи)?

Відповідь: Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено, що основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Відповідно до ст. 48 КЗпП трудова книжка – це основний документ про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п’ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Згідно з Положенням № 43 сумісництвом вважається виконання працівником крім своєї основної іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Робота за сумісництвом у трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом відповідно до Інструкції № 58.

Оскільки трудова книжка є основним документом про трудову діяльність, а період роботи за сумісництвом вноситься до неї за бажанням працівника, то його основним місцем роботи вважається місце роботи, де такий працівник працює на підставі укладеного трудового договору та де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої заноситься відповідний запис про роботу.

Враховуючи зазначене, для сумісників базою нарахування єдиного внеску є фактично нарахована заробітна плата незалежно від її розміру. При цьому роботодавець має право отримати від такого працівника (сумісника) підтвердження про місце основної роботи.  

8. Які передбачені штрафні санкції за несплату єдиного внеску та неподання звітності з єдиного внеску?

Відповідь: У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 % своєчасно не сплачених сум (п. 2 частини одинадцятої ст. 25 Законом № 2464-VI).

Крім того, на суму недоїмки нараховується пеня із розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

За неподання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності з єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом календарного року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом (крім порушень, вчинених до 01.01.2015 р.).

Отже, за порушення, що мали місце до 01.01.2015 р., штрафні санкції відповідно до п. 4 частини одинадцятої ст. 25 Закону № 2464-VI не застосовуються.

До порушень, що виникли з 01.01.2015 р., застосовуються штрафні санкції, визначені п. 7 частини одинадцятої вищезазначеної статті.

Порушення, вчинені до 01.01.2015 р., не можуть вважаться однотипними з порушеннями, вчиненими після 01.01.2015 р.

Повторним вважається порушення, вчинене платником єдиного внеску в межах року.

Рішення фіскального органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою та дванадцятою ст. 25 Закону № 2464-VI, є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом 10 робочих днів, а також не повідомив у цей строк фіскальний орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.   

9. Як заповняється Звіт з єдиного внеску у разі отримання компенсації?

Відповідь: Враховуючи, що з березня 2015 року (місяць набрання чинності Порядком № 105) за умови подання Звітів підприємствам надаються компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку мобілізованих працівників, які звільняються від сплати єдиного внеску, то такий дохід відображається у таблиці 1 Звіту з єдиного внеску тільки у рядку 1.1 з перенесенням у рядок 1.

У таблиці 6 до Звіту з єдиного внеску інформація про таких осіб відображається з обов’язковим зазначенням реквізитів:

11 „Місяць та рік, за який проведено нарахування”;

15 „Кількість календарних днів перебування у трудових/ЦП відносинах протягом звітного місяця”;

17 „Загальна сума нарахованої заробітної плати/доходу (усього з початку звітного місяця)”.

Реквізити 18 та 19 у таблиці 6 до Звіту не заповнюються.

10.Як заповняється Звіт з єдиного внеску без отримання компенсації?

Відповідь: Якщо роботодавець нараховує мобілізованим працівникам середній заробіток, разом з тим не подає Звіти на отримання компенсаційних виплат із бюджету (наприклад, через проблеми з засвідченням Звітів військкоматами) і відповідно не отримує такі компенсації, то сума середнього заробітку, що виплачується за рахунок коштів роботодавця, у складі заробітної плати є базою нарахування єдиного внеску. В цьому випадку сума нарахованого мобілізованому працівнику середнього заробітку в звітному місяці у складі заробітної плати відображається в таблицях 1 та 6 Звіту з єдиного внеску за такий місяць.

Тобто, сума нарахованого, мобілізованому працівнику, середнього заробітку, який не компенсується із бюджету, відображається у:

рядку 1.1 з перенесенням в рядок 1;

рядку 2.1.1 (2.1.2, 2.1.3, 2.1.7) з перенесенням в рядки 2.1 та 2;

рядку 3.1.1 (3.1.2, 3.1.3, 3.1.7) з перенесенням в рядки 3.1 та 3;

рядку 4.1.1 (4.1.3) з перенесенням в рядки 4.1 та 4 таблиці 1 Звіту з єдиного внеску.

Сума єдиного внеску, що утримується із середнього заробітку, — у рядку 5.1 –(5.3) з перенесенням в рядок 5 таблиці 1 додатку 4 Звіту з єдиного внеску.

У таблиці 6 Звіту з  єдиного внеску сума нарахованого мобілізованому працівнику середнього заробітку, яка не компенсується із бюджету, відображається у складі заробітної плати, зокрема:

- у реквізиті 9 «Код категорії ЗО» — 1 (або інший);

- у реквізиті 11 «Місяць та рік, за який проведено нарахування» — поточний місяць (за який працівнику нарахований середній заробіток);

- у реквізиті  15 «Кількість календарних днів перебування у трудових/цивільно-правових відносинах протягом звітного місяця» — кількість календарних днів у поточному місяці, якщо працівник весь місяць перебував у трудових відносинах (за весь місяць йому нарахований середній заробіток);

- у реквізиті 17 «Загальна сума нарахованої заробітної плати / доходу (усього з початку звітного місяця)» — сума нарахованого працівникові середнього заробітку в поточному місяці;

- у реквізиті 18 «Сума нарахованої заробітної плати / доходу у межах максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок» — сума середнього заробітку працівника за поточний місяць, з якого сплачується єдиний внесок (ця сума не може перевищувати 20 706 грн. у січні – листопаді 2015 року);

- у реквізиті 19 «Сума єдиного внеску за звітний місяць (із заробітної плати / доходу)» — сума єдиного внеску, що утримується із середнього заробітку, нарахованого працівнику за поточний місяць.

11. Які розміри та ставки нарахувань ЄСВ у 2015 році?

Відповідь: Кожен роботодавець сплачує єдиний соціальний внесок за найманого працівника від нарахованої суми заробітної плати в таких розмірах:

- на суму нарахованої зарплати за видами виплат від 36,76 % до 49,7 % залежно від класу професійного ризику, а за інвалідів – 8,41 %;

- на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами – 34,7 %;

- на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності/допомоги по вагітності та пологах – 33,2 %;

Одночасно, роботодавець сплачує єдиний соціальний внесок за найманого працівника від утриманої суми заробітної плати, а саме:

- від суми нарахованої зарплати за видами виплат 3,6; 6,1 %;

- від суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами – 2,6 %;

- від суми допомоги по тимчасовій непрацездатності/допомоги по вагітності та пологах – 2 %.

Додатково інформуємо, що максимальний розмір доходів, на який нараховується єдиний соціальний внесок у 2015 році складає 20 706,00 грн., а мінімальний розмір доходів, на який нараховується ЄСВ складає 1 218,00 грн.

12. Які особливості оподаткування єдиним внеском цивільно-правового договору?

Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, та фізичні особи - підприємці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців).

Пунктом 3 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками ЄСВ є фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб – підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Базою нарахування ЄСВ для зазначених платників відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 є, зокрема, сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Отже, сума коштів, що виплачується юридичною особою (фізичною особою-підприємцем) фізичній особі – підприємцю, яка застосовує загальну систему оподаткування, не є базою нарахування ЄСВ, якщо виконувані нею роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, які зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

В іншому випадку, роботодавці – юридичні особи (фізичні особи – підприємці) нараховують ЄСВ фізичній особі – підприємцю на суму винагороди (доходу) за цивільно-правовими договорами.

13. За яких обставин не стосуються вимоги щодо нарахування ЄСВ?

Відповідь: Вимоги щодо нарахування єдиного соціального внеску не менше мінімального розміру не стосуються:

- винагород за договорами цивільно-правового характеру;

- заробітної плати з джерела не за основним місцем роботи;

- заробітної плати працівника інваліда, який працює на підприємстві, установі або в організації, де застосовується ставка 8,41%;

- заробітної плати працівників підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків та суми витрат на оплату праці встановлюється у розмірі 5,3 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску;

- заробітної плати працівників підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків та суми витрат на оплату праці встановлюється у розмірі 5,5 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2010 року № 2464  «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.

Дана норма передбачена Законом України від 08.07.2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

14. Чи нараховується за несплату єдиного соціального внеску пеня підприємцям - платникам єдиного податку?

Відповідь: Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI фізичні особи - підприємці, у т.ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, визначені платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов’язані сплачувати єдиний соціальний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний соціальний внесок.

Єдиний соціальний внесок може бути сплачений у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначали фізичні особи - підприємці, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. Водночас суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, платник ураховує при остаточному розрахунку, який він здійснює за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган фіскальної служби застосовує до платників єдиного внеску штрафні санкції. На суму недоїмки нараховується пеня. Нарахування пені, передбаченої Законом № 2464, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Отже, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску після 20-го числа місяця, наступного за кварталом, до фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, застосовуються штрафні санкції. На суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу.

15. За яких умов ставки ЄСВ застосовуються з коефіцієнтом 0,4?

Відповідь: Прийнятими змінами установлено, що при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або винагороди за цивільно-правовими договорами діючі ставки єдиного соціального внеску (середньозважена ставка – 41%), застосовуються з коефіцієнтом 0,4 (середньозважена ставка – 16,4%) при виконанні платником одночасно таких умов:

1. загальна база нарахування єдиного соціального внеску за мі­сяць, за який нараховується заробітна плата або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 рази або більше перевищує загальну середньомі­сячну базу нарахування єдиного соціального внеску платника за 2014 рік; (якщо загальна база нарахування єдиного соціального внеску не перевищує в 2,5 рази середньомісячну базу нарахування єдиного соціального внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнту 0,4 застосо­вує розрахунковий коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного соціального внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного соціального внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода, за цивільно - правовими договорами (але в будь-якому випадку коефіцієнт не може бути менше 0,4);

2. середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30 % у порівнянні з середньою заробітною платою за 2014 рік;

3. середній платіж на одну застраховану особу після зас­тосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень;

4. середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат (у 2015 році – 3 654 грн.).

Так, якщо роботодавець виконає зазначені умови та матиме право на застосування понижуючого коефіцієнту 0,4, то при нарахуванні заробітної у сумі 4,5 тис. грн. економія на сплаті єди­ного соціального внеску складе 1,1 тис. грн., при заробітній платі – у сумі 10 тис. грн. – єди­ний соціальний внесок необхідно буде сплатити майже на 2,5 тис. грн. менше ніж без застосування коефіцієнту.

Разом з цим, наявність прийнятих вимог для застосування понижуючого коефіцієнту, в цілому нададуть змогу запобігти зменшенню надходжень єдиного соціального внеску.

16. Чи є базою нарахування ЄСВ доходи, отримані за межами митної території України?

Відповідь: Платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є роботодавці – юридичні особи та фізичні особи підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою підприємцем, якщо виконувані роботи (послуги, що надаються) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців).

Роботодавці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем) сплачують єдиний внесок за найманих працівників із сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сум винагороди фізичної особи за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Громадяни України, які працюють за межами України, мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Отже, дохід, отриманий фізичною особою за межами України, не є базою нарахування єдиного соціального внеску. При цьому, громадяни України, які працюють за її межами мають право на добровільну сплату єдиного соціального внеску, у разі укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

17. Яким чином розраховується ЄСВ,  якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати?

Відповідь: Відповідно до частин п’ятої, шостої, одинадцятої статті 8 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», у разі, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника, за умови відпрацювання застрахованою особою повного календарного місяця.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта бази нарахування.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві